?

Log in

No account? Create an account
zealer
Останні записи 
12-е-липень-2016 09:58 pm - про жінок в ІТ
белка
Нещодавно на ДОУ був пост про жінок в ІТ. (Вже мабуть три місяці пройшло, а може півроку, але поки я це написав).
І якось так вийшло, що більшість не помічає проблем. Критикує Гугли усякі за дискримінацію. Пише "жарти" про морську свинку та одноногу темношкіру лесбіянку.
А це ж люди, що спілкуються з іноземцями майже щодня.

Та і я такий тупий був. Не помічав. Ігнорував. Працював серед чоловіків, що ненавидять жінок. Це й не помічаєш. Аж потім, тобі кажуть, що це неприємно.

Тут все інакше. Я не зрозумів відразу. Щось не те, але що? І потім я попав в компанію, де вирішили боротися з дискримінацією. І спосіб простий, програмістський. Ретро. Дайте візьмемо історії, де все було дуже добре чи все було погано. І потім просто поговоримо про це і про те, як покращити повсякденне спілкування.

Помічати і просити вибачення. Спочатку помічаєш на науковій день чи через декілька годин. Тренування поліпшує результат. А потім стає безумно соромно за свої дії чи бездіяльність, за те, що слухав чужі історії і не казав людині, що це неправильно.
7-е-липень-2016 10:29 pm(без теми)
белка
Тож це сталося років із п'ятнадцять тому. По телевізору показали український шпигунський серіал. Здається, що більше його не показували потім. Я читав до того оригінальну книгу, і книга була кращою, бо в кіно зекономили на показах армії. Не було грошей. Танкові навчання не проводили. Танкісти тих років мабуть й не навчилися їздити. Про підводні переправи й мови немає. Та що казати, якщо навіть наприкінці служби фінальні стрільби були зі стаціонарної позиції по стаціонарних цілях й параметри оберту башти зазубрювалися.
Так років із п'ятнадцять тому. Тоді я мав підліткову силу волі. Я навчився дихати інакше. Я перестав плакати. А в цьому серіалі, герой каже, що завжди усміхається на проблеми. І тоді я почав посміхатися, хоча б намагатися, аби не було важко.
5-е-липень-2016 10:36 pm(без теми)
белка
Нещодавно полистав книгу про війну в Україні.
Frontline Ukraine: Crisis in the Borderlands
І це добре, що це мабуть одна з перших популярно-наукових книг англійською які я почитав. Бо написана вона добре. Десятки посилань, легка мова, мовби нейтральні погляди автора. І про цьому якісна пропаганда. А робиться це не дуже важко. Пропустити деякі події, про інші дати посилання не на факти, а на інтерв'ю чи якісь очевидно заангажовані статі. Постійно перемежовувати росіяни та російськомовні, щоб у читача виникла думка, що це одне й те ж.

А найголовніше, книга має позитивні відгуки на goodreads.
Тож наступні книжки будуть цитувати цю.
8-е-березень-2016 06:38 pm(без теми)
белка
Колись, коли я був молодшим, я любив казати "Коли я був молодим".
Але зараз це вже не смішно, бо подумають, що я не вважаю себе молодим.
Старіє тіло, звужується горизонт в сприйнятті нової культури. (Бо часу мало, а старого залишилося багато).
3-є-січень-2016 11:12 pm - Зоряні війни та інше кіно
зло
В мене нещодавно з'явилось трохи часу. Я вирішив подивитися сучасні фільми. І якось стало сумно.
Сучасне кіно(особливо, Зоряні війни) паразитує на фанах. Фансервіс - одна з найбільших загроз. Постійні посилання на старі речі, які люблять фанати і вуаля. Продюсери забезпечили собі повернення грошей. У випадку Зоряних війн, це здається був безпрограшний бізнес, як високочастотний трейдинг. І всі ці гроші, вони йдуть від чогось новішого та кориснішого.
4-е-листопад-2015 07:29 pm - зомбі
белка
Зомбуваня за допомогою засобів масової інформації сильна річ. Потрібно лишень знаходитися серед інших людей, що дивляться телевізор і усе. З кимось погоджуєшся, з кимось ні, але в результаті себе якось обмежуєшь. За півроку можна змінити свої погляди дуже сильно і на майдан, і на війну.
Массове зомбування не видно зсередини. Взагалі ця агресія дуже сильна. Навіть я став відчувати якийсь негатив до росіян і до нового колеги з Росії.
Легко і приємно перекладати справи і думки на когось іншого. Легко не аналізувати, що тобі дають, а просто вірити чи не довіряти.
Легко перетворитись на зомбі. Є лиш єдині ліки - перевіряти і думати. Аналізуючи слова інших і свої дії можна врятуватись від зомбізму. Нажаль ні розум сам по собі, ні знаня не вретують від зомбізму.
І мабуть в кожного є сторона, в якій не задумуєшся. Ця сторона може бути хвора, але ти про це так і не дізнаєшся.
4-е-листопад-2015 07:18 pm(без теми)
белка
Я не голосував на останніх виборах. Навіть не взнавав де моя дільниця. Віддав все на відкуп більш активним громадянам.
Та це було не в Харкові, бо в Харкові потрібно голосувати. Взагалі все там дуже погано і не буде становитися краще. (Щонайменше швидко).
В мене таке відчуття, що всі живуть за принципом "всім все одно". Десь роки чотири тому були модними демотиватори - "усім все рівно". В нашому локальному чатику ця фраза літала доволі часто. Особливо про код в проекті. Аж потім мені мій начальник не сказав - навіть, якщо тобі все рівно, ти не маєшь права казати, що тобі все рівно. І саме тоді мені перестало бути все рівно, трохи пізніше мені перестало бути все рівно настільки, що я не міг більше жити в тому безладі. Мені стало не все рівно на якість всього проекту, а не тільки мого коду. Саме в той час, я і став сеньором.
12-е-жовтень-2015 09:54 am(без теми)
белка
Мені страшно було їхати до України зараз. А ще страшніш думати, як привезти своїх дітей в гості через кілька років.
Посттравматичний синдром залишиться. Бо не всі психологи приходять за покликаням. Я чув про одне продане місце(хоча то лишень плітки). Зброя залишиться. І ту зброю зможуть знайти інші діти.
Потрібно буде написати про Україну побільше, але трохи потім.
9-е-червень-2015 02:14 am(без теми)
зло
Знову про революцію,яка ще не виграла.
Люди все ще ті самі. Люди все ще живуть у минулому. Націоналісти(яких я читаю) чекають, коли держава їм все видасть. Дещо організується не за законом, а завдяки зв'язкам. Знову ж з прочитанного.
Війна спише, а після війни? Чи згодяться солдати(особливо добровольці, які були поза законом) слухатись та робити щось в рамках закону, а не швидше? (тут мені згадався фільм "Міміно", де така поміч обіграна, як поміч ближньому випадково та оригинальний сценарій до фільму "Аероплан!", як приклад того ж самого в США після другої світової.) Таке буде в Україні, чи зможуть це приборкати? Взагалі ці люди здаться мені віддзеркаленням Януковича. Йти і бити демонстрантів. Тільки влада тепер в іншого боку.
Це лякає, це змушує мене думати, що революція програла. І якщо щось не почне змінюватись через десять років підросте нова молодь і буде змушена знов робити революцію.

Пс. І зовсім не чути про психологічну поміч тим, що повертаються. Та про це мабуть ще трохи напишу наступного разу.
8-е-червень-2015 12:24 am(без теми)
зло
Давно не писав. Але вирішив писати не про свою родину чи закордонне, а про геїв.
Живу я в самісінькій гейропі, в країні, де на референдумі дозволили гей-браки.
І причина була не дискримінація(якої тут мабуть і немає, а закордоння третього світу куди потрібно вести партнера - це вже щось неймовірне).
А коли я бачу, що сталося в Україні розумію знову: наша революція програла. Бо ніхто навіть не намагається йти законним шляхом.
This page was loaded грудень 15-е 2017, 9:20 pm GMT.